ЯКІВ ГНІЗДОВСЬКИЙ – ВИДАТНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ХУДОЖНИК-ГРАФІК

Презентація «Дереворізи Якова Гніздовського»
(див.http://www.slideshare.net/ssuser7d3add/ss-55132198)
       «Людина, яка шукає нового, переходить межі досягнутого, постійно перебуває в дорозі – просто не може не прийти до того, чого прагне. Саме таким можна уявити життєвий і творчий шлях Якова Гніздовського – художника-графіка з України, який своїми графічними роботами зміг заявити про себе у багатомільйонній Америці. Вже на перших сторінках свого щоденника він пише: «…я завжди, відколи пам’ятаю, був заклопотаний і ніколи не залишалося вільних годин».

27 січня 1915 року народився знаменитий український і американський художник (масло, акрил, темпера і акварель) Яків Якович Гніздовський , кераміст, мистецтвознавець. Працював у різних жанрах живопису та графіки (портрет, пейзаж, натюрморт, іконопис, побутової жанр, екслібрис, книжкова ілюстрація, прикладна графіка). Автор іконостасу для української греко-католицької церкви святої Трійці в Керганксоні (США).
    Яків народився 1915 року в галицькому селі Пилипче. Прямий нащадок українського дворянського роду Кораб. З 1933 навчався у Львівській духовній семінарії. Схильність до малювання виявилася в Якова ще під час навчання в гімназії: це були невеликі начерки людей, пейзажів, домашніх тварин. У Львові мешкав у гуртожитку в одній кімнаті зі студентами, пов’язаними з українським підпіллям. Навесні 1934 року польська поліція влаштувала в гуртожитку обшук, під час якого були знайдені пропагандивні листівки. Якова заарештували за підозрою в приналежності до нелегального гуртка. Провів у в’язниці кілька днів. Під час суду свідчив про те, що не мав стосунку до політичної діяльності своїх сусідів по гуртожиткові. Його попросили показати записну книжку й виявили, що під час засідання він намалював усіх, хто перебував у залі суду. Це зробило велике враження на присутніх, стало ясно, що Гніздовського ніщо не цікавить, крім мистецтва. Усі обвинувачення з художника були знято.
     У Львові Гніздовський активно поринув у художнє життя міста, вступивши в молодіжне крило Асоціації незалежних українських митців (АНУМ). Карикатурист Едвард Козак залучає його до ілюстрування львівської газети «Новий час» і журналу «Комар». Талант молодого графіка був оцінений меценатом і великим знавцем мистецтва митрополитом Андрієм Шептицьким, який надав Гніздовському стипендію для продовження художньої освіти у Варшавській Академії мистецтв, де він з 1938 вивчав живопис та графіку.
     Через початок Другої світової війни з 1939 навчався в Загребській академії мистецтв (Хорватія). Навчаючись у Заґребській академії мистецтва Гніздовський також займається в основному живописом. Водночас він звертає увагу на ксилографію. Виїхавши із Заґреба в 1944, опинився в таборі для переміщених осіб поблизу Мюнхена, де пробув до 1949.
    Його перші роботи з дерева, створені в 1944 році, —  етюди фігур. Натхнення Яків Гніздовський черпав у гравюрах Альбрехта Дюрера. Одна із найоригінальніших ранніх гравюр художника «Кущ», створена ним тому ж 1944 року, містить елементи, які стануть провісниками його зріліших робіт. Зосередження на ізольованій формі природи, заповнення простору заплутаним переплетенням безлистих гілок — це ідеї, які стануть центральними для його стилю. За час, що Гніздовський прожив в таборі для переміщених осіб поблизу Мюнхена, йому вдалося створити лише два дереворізи. Попри це, він активно займався графікою, працюючи відповідальним художнім редактором українського літературно-художнього щомісячника «Арка», а також ілюструючи популярне серед української діаспори видання «Грань». Крім цього художник працював над афішами, підручниками, рекламою, захоплювався екслібрисами.

АМЕРИКАНСЬКИЙ ПЕРІОД. 1949 — переїхав у США, оселився в місті Сент-Пол (Міннесота), де отримав посаду дизайнера в рекламній фірмі Brown and Bigelow. 1950 — переїхав у Нью-Йорк, улаштувався в Бронксі біля Ботанічного саду й зоопарку. Дебютне визнання в США художник отримав в 1950 році на виставці графіки в Міннеапольскому інституті мистецтв. За дереворит «Кущ» йому була присуджена друга премія. Друга нагорода була присуджена Гніздовському через кілька тижнів на торгово-промисловій виставці штату Міннесота за картину «Яйця». Ця нагорода підштовхнула його до думки переїхати в Нью-Йорк для того, щоб займатися лише мистецтвом.

У США Гніздовський надихнувся японською ксилографією. На своїх роботах з дерева він часто зображував рослини і тварин. Основною причиною цього стала відсутність у художника необхідних коштів для оплати натурщиків після переїзду в Нью-Йорк. Однак те, що спочатку було лише змушеною заміною, пізніше стало його основною та улюбленою темою. Художник був добре відомий у всіх ботанічних садах Нью-Йорку, там він знаходив добровільних безкоштовних «моделей». Багато таких «моделей», згодних позувати, як писав художник, «за арахіс», він знайшов у Бронкському зоопарку. Однією з улюблених «моделей» Гніздовського був орангутанг Енді, який жив в «Будинку мавп» Бронкського зоопарку. Коли Енді помер, Бронкський зоопарк відразу ж придбав ксилографію з його зображенням.

Інша улюблена «модель» художника — вівця із зоопарку Бронкса, що позувала для однієї з найвідоміших гравюр Гніздовського «Вівці». Ця гравюра була зображена на плакаті дуже успішної виставки Гніздовского в галереї Ламлі Казале в Лондоні. Гніздовський різав переважно на вишні, груші, буку або яблуні. Більшість ксилографій художника була надрукована на «васі» (японському рижовому папері). В 1954 році відбулася його перша персональна виставка в США. Остаточне визнання майстерності Гніздовського в США відбулося, коли галерея Асоціації Американських Мистців у Нью-Йорку купила 220 відбитків його серії дереворізів «Сосни».

   1956–1958 — удосконалював майстерність у Парижі. Там же 16 лютого 1957 одружився з Стефанією Кузан — донькою вихідців з України після Першої світової війни. За два неповні роки проживання в Парижі Гніздовський мав три успішні виставки. Там він уперше виставив олійні картини, кераміку і скульптуру малих форм. Після 1960 року художній авторитет Гніздовського зріс, він здобув міжнародне визнання. Його роботи широко експонувалися в країнах Африки та на Близькому Сході, у Великобританії, Західній Німеччині, Чехословаччині, Японії. Його гравюри стали темою документального фільму «Вівці в дереві», який одержав нагороду на кінофестивалі в Нью-Йорку. Пітер Вік, куратор відділу графіки бібліотеки Гарвардського університету, писав: «Ксилографія Якова Гніздовського є одним із найбагатших і найоригінальніших здійснень в американськім графічнім мистецтві за останні тридцять років».

    Яків Гніздовський був членом редколегії журналу екслібристів Великобританії й членом Американського товариства аматорів і творців книжкового знака, постійним кореспондентом журналу Філадельфійського відділу Об’єднання Мистців Українців в Америці (ОМУА) «Замітки з мистецтва». Він є автором низки статей на художні теми. Його спостереження та думки вийшли в 1967 році в Нью-Йорку окремою книгою «Пробуджена царівна».
    Спадщина Якова Гніздовського становить сотні картин, а так само більш ніж 300 гравюр (ксилографії, офорти та ліногравюри). У свій час дві його картини — «Зимовий пейзаж» і «Соняшник» прикрашали кабінет президента США Джона Кеннеді в Білому домі. Твори Гніздовського зберігаються у приватних збірках та музеях, зокрема, в Конгресовій бібліотеці, Бостонському музеї, Філадельфійському музеї, Університеті Делавер, Університеті Вашингтона, Батлер Інституті, фундації Вудварда, збірці Нельсона Рокфеллера (у США), а також у музеях Японії. Його архіви розміщаються в Слов’янському відділі Нью-йоркської публічної бібліотеки.
   Яків Гніздовський є автором марок пластової пошти, непоштових марок, які видавалися підрозділами української скаутської організації Пласт в нью-йоркському пластовому таборі «Вовча тропа».
Перша серія з чотирьох марок, виконаних за проектом Гніздовського, була випущена 29 травня 1954 року Пластовою командою Свята Весни округу Нью-Йорк на честь Свята Весни. Художник зобразив пластовий знак відмінності і Святого Георгія, покровителя Пласту. Марка була видрукувана офсетним друком в друкарні «Small Photo-Offset Reproduction» в Нью-Йорку. Одночасно були виготовлені картмаксімуми. Марки гасилися спеціальним штемпелем, виконаним за малюнком Я. Гніздовського. 28 серпня 1961 року був випущений блок з чотирьох ювілейних марок на честь 50-ї річниці організації Пласт. Проекти цих марок були також підготовлені Яковом Гніздовським. На марках були зображені портрети основоположника Пласту Олександра Тисовського, колишнього глави Пласту Северина Левицького (Северин Левицький), золотий ювілейний значок Пласту та перша марка пластової пошти 1926 року.

 

    У 1990 році Союз українських філателістів і нумізматів (США) підготував для виставки «UKRAINPEX» приватний філателістичний сувенір — конверт із спецпогашенням, який був присвячений художникові. В 1990 удова художника Стефанія Гніздовська передала в дарунок музеям у Києві, Львові й Тернополі низку  його робіт, пізніше роботи художника були подаровані музеям в Івано-Франківську й Чернівцях. Кілька ориґіналів його графічних робіт зберігаються в Борщівському краєзнавчому музеї. У 2005 році вдова художника передала в дарунок Львівському національному музею погруддя Якова Гніздовського роботи Лео Мола (Leo Mol).
Реклама

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход /  Изменить )

Google+ photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google+. Выход /  Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход /  Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход /  Изменить )

w

Connecting to %s